№№ 63-64 від
08.08.2014р.
Є.А. СКРИПНИК: "ЯКБИ МИ ВІДЧУЛИ, ЩО НАШЕ МОЛОКО
ДІЙСНО ПОТРІБНЕ, МИ Б ЗАЙМАЛИСЯ РОЗВИТКОМ ТВАРИННИЦТВА"
Корів тримаємо небагато - 200 голів дійного стада, бо профільною культурою у
господарстві все ж є виноград, під посадки якого зайнято майже 800 га землі. А він потребує
дуже багато часу та уваги, адже це повністю ручна праця - від обрізки й аж до збору
врожаю. Єдине, що механізовано, - культивація та обприскування.
Зараз, корови переведені в літній табір, вільно пересуваються на свіжому повітрі,
що дозволяє підвищувати продуктивність надоїв. Телята теж надворі, окремо найменшенькі
й трохи старші.
Свого часу корови для господарства закуповувалися високопродуктивної голштинської
породи. У господарстві велася й власна селекційна робота. Але це справа досить непроста
й за часом довготривала, бо результати відбору видно лише з роками. А для того,
наприклад, щоб виростити лише одну теличку, - потрібно три роки.
Поголів'я корів ми увесь час поновнюємо, вирощуємо близько 50 теличок для відновлення
стада. Бо ж йде відбракування тварин - з низькими надоями, хворих, скалічених. Ми,
навіть роги поприбирали, бо рогами вони калічать одна одну, коли бійки між ними
трапляються. Адже у корів все, як у людей, буває. Теж старшинство існує. Корова,
яка гарні надої дає, завжди першою до годівниці підходить, першою на доїння йде.
Бо, у "лідерах" ходить, є "королевою" стада. Й це насправді
так, стовідсотково.
І хоч доїльна зала на фермі відсутня (при даній кількості поголів'я її будівництво
було б нераціональним), проте встановлено молокопровід, що дозволяє забезпечити
закритий цикл усього процесу доїння, з дотриманням певного температурного режиму.
Звісно, це підвищує якість молока, яке у господарства на сьогодні приймає фірма
"Лакталіс" по 3.80 грн. за 1 літр (за ціною вищого сорту). У населення
ця ж фірма приймає молоко по 2.10 грн. за 1 л, (бо відповідні стандарти якості у домашніх
умовах забезпечити, практично, неможливо).
Взагалі, тваринництво - галузь дуже клопітка, бо передбачає турботу про худобу
цілодобово протягом року, без свят і вихідних. А необхідної віддачі сьогодні від
нього немає. Бо, незважаючи на те, що долар подорожчав у півтора рази (відповідно,
подорожчала й вартість паливно-мастильних матеріалів, запчастин), зросла мінімальна
заробітна плата, ціна на молоко залишилася на рівні минулого року - 3.80 за 1 л, набагато нижче його собівартості.
Крім того, для ферми, й для рільництва закуплено нове обладнання, яке теж нині подорожчало.
Тому, є загроза того, що рік ми закінчимо не лише без прибутків, а ймовірно, навіть,
зі збитками. Це стосується, на жаль, не лише тваринництва, а й інших галузей виробництва.
Ячмінь, наприклад, нібито й подорожчав, коштує 2130 грн. за 1 т (у минулому
році було 1700 грн. за 1 т), але якщо врахувати усі понесені матеріальні затрати,
то реальна ціна складатиме не більше 1300 грн. за 1 т, тобто 400 грн. на 1-й т втрачається
навіть у порівнянні з минулим роком).
Дуже тяжко, коли ти увесь час тягнешся, підіймаєшся потроху, а потім, раз -
і до низу! А у нас же люди, 350 працівників, то ж потрібно і про них якось подбати.
Звісно, переважна більшість з них зайнята у виноградарстві, та плюс ферма, плюс
рільництво, плюс свій будівельний цех, бо будуємося ж. Роботи і планів багато!
Придбали кормороздатчик і кормозмішувач. Перейшли на однотипову годівлю, тож
кормимо корів лише силосом, без зеленої маси, кукурудзи, люцерни, які дуже удорожчують
вартість утримання худоби.
Хоч поголів'я у нас і не дуже велике, та турбот з ним немало. Ось, нині заготівлю
кормів ще продовжуємо, не закінчили ще. Солома вже є, зерно є, силос є, сінаж заготували,
хоч сіно ще буде заготовлятися. Для того, щоб протягом року прогодувати стадо, потрібно
зерна - близько 400 тонн (частково ми його закуповуємо, а також, спеціальні добавки,
щоб збалансувати корми). Бо ж, якщо взимку годувати лише самою соломою, то й надоїв
не буде. Ось зараз ми заклали ще 2,5 тис. т силосу, ще й минулорічний лишився. Сінажу
заклали близько 700 т, соломи майже 600 т.
Хотілося б, аби те, що вкладено у виробництво молока, повернулося прибутком.
Питання цінової політики у сільськогосподарській галузі ми увесь час ставимо на
засіданнях відповідної постійної комісії облради (членом якої я є). Але обласний
бюджет кошти на сільське господарство зараз дати не може (хоч на початку року щось
і планувалося трохи), а з державного вже взагалі років з три нічого не надходило.
Хоч приватному сектору з боку держави підтримка надається (на утримання теличок,
наприклад), хоч я вважаю, що це не зовсім правильно. Бо у приватному секторі про
придбання високопродуктивних тварин не дбатимуть, а це ж впливатиме на майбутнє
поголів'я худоби.
Нині ситуація у країні дуже тяжка, й невідомо, що буде далі. Закупівельна ціна
на молоко повинна бути, як мінімум, 5 грн. за 1 літр, не нижче рівня його собівартості.
У нас тваринництво довго було збитковим, та останніми роками його вдалося трохи
підняти, аби отримувати прибуток. І ось, знову є загроза, що воно стане збитковим.
Бо якщо за 1-е півріччя поточного року і був невеликий прибуток, то 2-е півріччя
ймовірно його "з'їсть".
Вигідніше нині просто посіяти зерно, зібрати його і продати. І все, і ніякого
головного болю протягом року.
Якби ми сьогодні відчували, що наше молоко дійсно потрібне, що за нього готові
платити реальну ціну, ми б займалися розвитком молочного тваринництва, бо прибуток
від виробництва молока має бути більшим ніж від рільництва.
Немає коментарів:
Дописати коментар