СЕКРЕТИ СІМ`Ї ІЛЬЇНИХ

№№21-22, від 14 березня

У кожної людини є свої секрети. А у сім`ї - тим паче. І так цікаво, коли вдається трохи підняти цю завісу… Сім`я Ільїних з Куцурубу чемно допомогла мені це зробити.

Про голову родини - Романа - чула неодноразово, здебільшого схвальні відгуки. А якось й особисто переконалася в його професійності.  Присівши перед дитиною навпочіпки, перестала відчувати коліно. Згодом нога розпухла і з`явилися больові відчуття. Перше, що спало на думку - зателефонувати. Обдзвонивши маму з Дмитрівки, подругу з Миколаєва, порадившись з чоловіком  - висновок був один - йду до Ільїна! (вони одностайно мені порадили саме його).  Послухала... Пішла... Справді допомогло!

Шостий рік поспіль в Куцурубській сільській лікарняній амбулаторії (нині центр первинної медико-санітарної лікарняної допомоги) працює Роман Володимирович Ільїн. Село чимале, на обслуговуванні 2131 людина, з них 565 - пенсіонери, 381 - діти. Часто до нього, як до «швидкої», звикли звертатися мешканці села й навіть Очакова. Бо знають, він не відмовить, а якщо необхідно, навіть терміново приїде на власному авто.

- Це не просто гарний спеціаліст, а й сумлінна та відповідальна людина. Коли з моєю дитиною трапився трагічний випадок, він сам супроводжував нас до Очакова, а згодом у кареті швидкої й до Миколаєва. У будь-який час йому можна зателефонувати, і він ввічливо відповість на будь-яке запитання. Не чула, щоб комусь відмовляв, - говорить про Романа Володимировича односельчанка Оксана.

Професійний, виважений, поміркований - характеризують його колеги.

Немісцеві знають Романа Володимировича більше як спеціаліста з лікування опорно-рухової системи та масажиста. Свого часу він працював у Росії тренером-лікарем у футбольному та хокейному клубах з одноіменною назвою "Волга". Саме там він більше спеціалізувався на вивихах, забоях, розтягненнях та переламах. Також займався лікувальним та оздоровлюючим масажем.

 А почалося все з далеких 90-х. Коли його, тоді молодого фельдшера Чорноморського ФАПу, помітив тренер Очаківської футбольної команди "Артанія". Він уподобав Романів стиль роботи з людьми і запропонував йому бути спортивним лікарем. Той погодився.

Згодом була робота в Росії.  До спеціальності фельдшера додалася ще одна - вчитель фізичного виховання та тренер з футболу (цього вимагала посада). Відповідальність була величезна - адже команда входила до складу вищої ліги.

З часом Ільїни все ж повернулися в Україну. Осіли і звили своє родине гніздечко в Куцурубі, на батьківщині дружини Романа - Олени.  Діти - старший Володимир та молодша Катерина - вирішили продовжити справу батька. Син здобув спеціальність фельдшера, нині вчиться в Запорізькому державному медичному університеті, освоює професію лікаря.  Донька закінчує базовий медичний коледж, планує також продовжити навчання.

Тож, професійний секрет Романа Ільїна:

- Мети стати медиком не переслідував. Але в процесі навчання зрозумів - це моє. Багато читав. Адже чому б і як би  нас не навчали, без роботи над собою, самовдосконалення не буде руху вперед - розвитку та росту. Цього ж вчу своїх дітей. Бо гроші, посади - все відносно, а ось знання - це те, що завжди лишається з людиною і тому має найбільшу ціну.

Коли закінчується робота  - чекає сім`я. А яке ж здоров`я сім`ї медика? Воно, як і  в будь-кого, включає не тільки відсутність недуг, а гарномійний внутрішній стан.

 Діти підросли і майже самостійні, а давняя мрія не дає спокою…

- Мабуть, у нашого будинка енергетика така. Тут колись був дитячий садок, - розповідає дружина Романа Олена. - До того ж, колись я хотіла стати вчителем, але   не збулося. Ми часто говорили про те, як би було добре взяти на виховання малят з дитячого будинку. Але, чесно кажучи, не наважувалися.

Та, мабуть, все-таки втрутилася  доля… Племінниця чоловіка залишилася без батьків. Це було сильним поштовхом для прийняття рішення.  І родина Ільїних поповнилася маленькою гарненькою дівчинкою.

Ліза у цій сім`ї під опікою з трирічного віку. Нині їй п`ять. Вона вже вміє рахувати, розповідає вірші, пише і читає.  А нещодавно заявила, що хоче сестричку, таку за віком, як сама. Мовляв, "Катя і Вова хороші, але далеко, рідко приїздять".

Подружжя задумалося… Пропозицію взяли до уваги. І вже цьогоріч 14 лютого, на свято закоханих, у родині з`явилася ще одна красуня та втіха - семирічна Анюта.

Дівчатка подружилися. Допомагають одна одній.

До ведення хатніх справ та домашнього господарства тут підходять творчо. Це ще один секрет родини. Усе буденне і рутинне перетворюється на задоволення. А їх життєве кредо - "мій дім - моя фортеця" - не просто слова. Неймовірне відчуття тепла та затишку йде як від стін, так і від усміхнених і гостинних господарів та їх діток. Вони справжня єдина команда. Привітні, цікаві, веселі та позитивні, мають неймовірну кількість друзів з усіх куточків планети.

- У нашій родині ми зовсім нещодавно помітили таку цікаву закономірність, - розповідає Роман Ільїн, - усі члени сім`ї носять імена сильних духом видатних постатей - Роман (рід Романових), Володимир (Володимир Великий), Катерина (ІІ), Єлизавета та Анна. Одна мама жартівливо говорить, що вона з казки про сестричку Оленку та братика Івана. Та насправді ж, по-жіночому тонко й мудро керує всім цим "королівством" саме вона. Тож є нашою Оленою Премудрою.

Олена - головний ініціатор та генератор  ідей та натхнення. Хоча жінка, як прийнято казати, "сидить вдома",  але ж хіба там можна всидіти… Ремонт величезного будинку - це повністю прояв її фантазії. Стіни прикрашають роботи Олени та донечки Катерини, сімейні світлини, грамоти й дипломи дітей.

Жінка не цурається сама взяти до рук шпатель чи молоток. Як говорить сама господиня: якщо у мене є мета, я не можу довго вичікувати, коли ж краще те або інше втілити в життя, а намагаюся зробити це найближчим часом. На присадибних ділянках вражають своєю самобутністю та оригінальністю саморобні скульптури та поробки з підручних матеріалів. Милують око басейн, куточок для відпочинку та дитячий майданчик, зроблені власноруч. Вражає гостей і такий собі міні-зоопарк Ільїних: кури різних порід, цесарки, фазани, папуги,  і навіть страусів вирощує господиня. Є також кролі та рибки, не кажучи вже про звичних котів та собак. У планах завести навіть білочку.

- У нас кожен займається тим, що йому до душі, - продовжує голова родини. - Син свого часу - футболом, донька біатлоном (під час проживання в Россії). Нині ж Володимир грає на гітарі, Катюша в`яже.

Ліза й Анюта пишаються подарунком старшої сестри - тепленькими  шкарпетками. Та й тата гріють набагато більше куплених шапка та рукавиці, зроблені руками донечки. Менші дівчатка поки що більше уваги приділяють навчанню, готуються до школи. Старші вже визначилися зі своїми цілями і навіть роблять власні висновки.

Секретна мета Володимира Ільїна:

- Авторитетом і прикладом у всьому для мене є тато. Я вважаю, що він чимало досяг, і пишаюся його здобутками. Собі ж за мету ставлю бути не гіршим, а значить, професійним лікарем. Мені дивно, сумно і навіть страшно було чути від людей сільської місцевості, де проходив практику,  - "нам би сюди хоча б якого небудь-лікаря". Як це?! Лікар має бути професіоналом, а не яким-небудь! В його руках - здоров`я і навіть життя! 

- Я вважаю, що мої батьки виховали мене правильно, - говорить Катерина, відповідаючи на репліку мами, що її методи виховання здаються декому занадто суворими. - А як інакше, - продовжує дівчина, - хто, як не мама, пояснить, що є добре, а що погано. Краще нехай це зробить рідна людина, аніж потім вчитися на власних помилках.

- Так, я справді буваю суворою, - зізнається Олена. Були й важкі моменти адаптації Лізи у нашій родині. Дівчинці здавалося, що якщо їй забороняють, або у чомусь виправляють - то, значить, не люблять. Були її сльози, і мої, в подушку. Зараз вже легше, я думаю, дівчатка все зрозуміють з часом.

Своїм секретом боротьби з труднощами Олена поділилася з нашими читачами:

- Його мені підказала моя подруга з Росії. Коли справді важко, я дивлюся фільм "Секрет". Він вчить, як правильно думку зробити матеріальною. Я візуалізую свої плани, і, як показує досвід, саме це допомагає мені втілити свої найзаповітніші мрії.

А їх у жінки завжди дуже багато. - Втілюю одні ідеї, з`являються інші, - говорить вона. - І вважаю, саме так і має бути, це життя. Зараз тим паче ми гостро відчули, що маємо бути «у тонусі». Малі діти, рух, емоції, поїздки - це саме те, що додає сил та надихає на нове.

Зворушена була спогадами Романа та Олени, як Ліза вперше назвала їх татом і мамою. Ніхто не змушував маленьку, дитина сама, керуючись власними відчуттями та почуттями, обрала для себе зручний для цього момент. І якими б складними не здавалися часом будні, а іноді образливими суб`єктивні роздуми людей про меркантильні цілі людей, які беруть дітей під опіку, очевидно - для Ільїних чужих дітей не буває. А це здатен відчути далеко не кожен. 
                                                                                                                            Наташа Кошова