Багато дорослих не встигають
"переварити" той мегапотік інформації, що надходить до нас з
різноманітних джерел, стосовно ситуації, яка склалася у нашій державі. Тому ми
вже звикли до суперечок і дебатів у маршрутках, біля магазину чи на зупинці...
Я ж вирішила побесідувати з найменшими громадянами нашої країни. По-перше,
тому, що вони як лакмусовий папір вбирають у себе емоційний заряд оточення, й
до того ж, вірю в твердження: саме діти завдяки своій безпосередності, щирості
та неймовірній проникливості справді
здатні промовляти істину. Тож, чи стоять вони осторонь проблем, які турбують
нині кожного? Що маленькі українці вважають патріотизмом? Чи вважають себе
патріотами? Якою бачать країну сьогодні і у майбутньому?
І ось що вдалося почути від покоління,
вихованого у незалежній державі…
Кіра і Максим Стеля, 5 років. - «Ми живемо в Україні. Часто гуляємо з сестрою на
вулиці, а папа й мама дивляться телевізор. Нам не дозволяють новини слухати, не
можна, бо там зараз усе погано (розповідає Максим).
- Я думаю, що зараз війна, -
додає сестричка Кіра, - я коли їхала до Очакова за "туфельками",
бачила військових і їхні машини. Вони сильні і красиві.
- А воєнські воєнні і мають
бути красивими, блискучими і гарно зачесаними, - додає хлопчик, - якби я був
Президентом, я б зробив так, щоб не було війни. Бо війна - це коли всі плачуть,
і мами, і бабусі».
Саша Мячков, 5 років. «Я живу в Україні, де всіма людьми командує
Президент. Це складно, але робити цю роботу треба. Інакше ти не любиш свою
країну».
Андрій Черевко, 6 років. «Країна», це там, де всі постійно працюють, щоб заробити
"дєнюшку" на цукерки. Працюють всі: і мами, і татусі. І в селі
працюють, щоб гроші отримувати, і у містах, і де прийдеться… Я теж працюю в
дитячому садочку. Да! Ми малюємо, вирізаємо і ще багато чого робимо.
Ніколь Курдова, 6 років. «Я живу в Україні, тут би і хотіла жити… Але вона
зараз понівечена, зажурена. Хочу, щоб всі люди були здорові і щасливі. І не
воювали, бо у нас майже війна. Ось мій тато ніколи не воює, і нікому не радить.
Юлія Ворзуль, 13 років. «Патріотизм це любов до Батьківщини, до місця, де
народився і живеш. Сьогодні Україна переживає дуже складний період, складається
враження, що наші політики не можуть навести лад. Звичайно хотілося б жити у
незалежній Україні, але зважаючи на останні подіїї, хто зна, як буде ... (хоча
прикро про це говорити). Та, як би там не було, про місце, де народився і
живеш, треба дбати.
А взагалі-то політикою не
цікавлюсь, бо це все брудні ігри багатіїв».
Маша Майстрюк, 6 років. «А я хочу, щоб Україна була радісною: і зараз, і
коли я виросту»!
Ігор Кошовий, 10 років.
«Патріотизм, це коли люди
віддають своє життя за Україну. Це для людей особливих, далеко не кожен здатен
на подвиги. Тому себе патріотом не вважаю, хоча місце, де родився і живу,
люблю. І таких звичайний людей, мабуть
більше, які шукають для себе де краще, зручніше, стабільніше…
А свою Україну дуже хочеться
бачити сильною, красивою і квітучою. Попри усі складнощі, які вона сьогодні
переживає».
Даша Сідорська, 6 років. «Україну зараз треба захищати від бандитів. А щоб не
давати іншим бити нашу країну, потрібні солдати. Я люблю свою Україну, і хотіла
б тут жити. А ще, в такому будинку як Янукович. І всі люди, щоб були здоровими
і також жили як Янукович».
Юлія Єрхан, 9 років. «Я себе вважаю
патріоткою. А патріотизм - це турбота
про країну, і любов до неї. Україна раніше була нормальною. Нашою. Тепер її
хоче забрати Росія. Деякі мої друзі-однолітки бояться, що їх батьків заберуть
воювати.
Я б хотіла, щоб Росія не
забирала Україну. Думаю, якщо треба, то свою державу просто необхідно захищати,
і людей, які можуть і хочуть це робити, у нас багато. Хоча армія в нашій країні
не сильна, Янукович все продав.
Хочу жити в своїй Україні,
де ми, тільки ми господарі. Вірю, що все зміниться на краще».
З дітьми бесідувала Н. КОШОВА.
КЛАС!
ВідповістиВидалити