Информацию поможет найти "КОЗА"

 №№33-34 від 26 квітня

 «Свободный доступ до информации -  каждому!», «Равные возможности получения информации – всем!» - эти лозунги библиотечного сообщества сегодня наряду с  бескорыстным добровольным участием в создании интеллектуальных проектов по типу «Википедии» очень напоминают по сути всем известный лозунг Великой французской революции «Свобода! Равенство! Братство!» который был сформулирован в «Декларации прав человека и гражданина» во Франции еще в 1789 году и по сей день является не только девизом Франции, но и всемирным лозунгом народного единства

Библиотеки Очаковщины предлагают читателям воспользоваться своим правом человека и гражданина на информацию, которая уже сегодня признана мировым сообществом как ресурс будущего. Объединив свои информационные ресурсы, библиотеки района имеют возможность помочь читателю вне зависимости от места его проживания и ограниченных возможностей библиотеки, обслуживающей данный населенный пункт.

В районе создана библиотечная служба коллегиальной ответственности «Користувач запитує», которую мы с легкой долей иронии назвали «Коза», превратив в аббревиатуру первые слоги слов названия.

Библиотекари решили на деле реализовать права наших читателей на информацию и отстоять свое главное назначение: библиотека – центр информации.

Любая из библиотек района согласна предоставить литературу, разыскиваемую коллегами по запросу читателя. Каждый сельский житель должен знать, что при отсутствии необходимой литературы или информации в вашей сельской библиотеке, запрос передается в методцентр, который запускает механизм поиска .

В Очаковском районе имеют доступ до сети интернет 2 сельские библиотеки – Черноморская и Парутинская , 2 центральные библиотеки. Кстати, компьютеры в Центральную библиотеку, Парутинскую и Черноморскую сельские библиотеки были подарены меценатами для читателей, благодаря большой творческой и общественной деятельности библиотекарей, как оценка их заслуг на ниве просвещения читателей. Четыре этих библиотеки берут на себя коллегиальную ответственность за предоставление информации с использованием всех имеющихся у них возможностей. Кроме того, мы рассчитываем на волонтерское братство . Пока мы имеем волонтеров среди своих сотрудников: библиотекарь Куцурубской библиотеки оказывает интернет -услуги читателям по своей инициативе и за свой счет. Мы верим, что когда вам понадобится адресная помощь, она обязательно придет от наших читателей.

  На сегодняшний день оснащены компьютерными комплексами  Дмитриевская, Куцурубская,  Каменская, Ивановская сельские библиотеки. Они пока еще не подключены до сети интернет, но у читателей появилась возможность поучиться работать с печатными текстами , воспользоваться ксероксом, распечатать информацию с электронных носителей – флешек, дисков.

 Не упускайте свой шанс на будущее – оно за информационными технологиями!

                                                               Н. Кривоносенко, директор Очаковской ЦБС

ЩОБ ЖИТТЯ БУЛО БАРВИСТІШИМ

№№33-34 від 26 квітня

Усі відвідувачі міської бібліотеки, завітавши до неї ще у зимові холоди, були приємно зачаровані ніжними квітами у горщиках, що прикрасили читальну залу, а згодом і абонемент. Від їх яскравого різнобарв'я так і віяло подихом весни, створювалася атмосфера тепла та затишку. Більше того, виготовлені вони були так майстерно, що на перший погляд, здавалися живими. І лише уважно роздивившись, та торкнувшись тендітних пелюсток, можна було зрозуміти, що краса ця - рукотворна. А створила їх звичайна сільська трудівниця - виноградар з с. Куцуруб Тетяна Сергіївна Зарічна. Жінка розповіла, що рукоділля вабило давно. Ази вишивання та в'язання, вивчені у школі, давали змогу й пізніше оздоблювати та виготовляти якісь нескладні  речі. А побачивши у міській бібліотеці (активною читачкою якої вона є) журнал "Жасмин", "захворіла" ужитковим мистецтвом. Справа в тому, що цей журнал, який почав виходити з 2012 р. (а бібліотека його передплатила у 2013р.), і розрахований саме на тих, хто прагне зайнятися ручною творчістю, та пропонує майстер-класи щодо виготовлення різноманітних поробок.

Розпочати жінка вирішила з квітів: уважно переводила малюнки, підбирала необхідний матеріал, вивчала техніки виготовлення (а їх було чимало - пейп-арт, декупаж, квілінг, скрапбукінг, теймарі тощо). А потім, взялася власне за роботу. Й один за одним почали з'являтися на світ горщики з яскравими та барвистими примулами, нарцисами, сакурою, лілеями, мальвами… Всіх і не перелічиш. А допомагав Тетяні коханий чоловік, якого вона лагідно називає теж квітковим ім'ям - Васильок. Удвох робота посувалася швидше та веселіше. Й за горщиками квітів з'явилися вигадливі будиночки - спочатку зимовий, а потім і літній.

Так захопилася, що вирішила на цьому не зупинятися, а освоювати й інші напрямки - бісероплетіння, писанкарство, виготовлення ляльок-мотанок тощо. Навіть улюблений журнал "Жасмин" на 2014 рік вже сама додому передплатила, аби завжди був під рукою. Радіє, що й для Василька там є цікаві "чоловічі" поробки.

Було б бажання, а якихось особливих коштів для цього зовсім не треба, бо виготовляти поробки, загалом, можна з такого здавалося б непотребу, як бляшанки з під пива, пластикові пляшки, старі газети та ганчір'я.

А далі Тетяна, коли досвіду і навичок ще трохи набереться, то й власні оригінальні роботи планує створювати. Шкода лише, що часу зараз бракує, бо ж робота на винограднику розпочалася… Та заняттю для душі завжди можна якусь годинку приділити - вважає. Адже завдяки цьому наше життя стає набагато цікавішим і різнобарвнішим.

                                                                                                                                      Л. КОЧМАР.

Бліц-опитування "ВСІ МИ ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО!"

Багато дорослих не встигають "переварити" той мегапотік інформації, що надходить до нас з різноманітних джерел, стосовно ситуації, яка склалася у нашій державі. Тому ми вже звикли до суперечок і дебатів у маршрутках, біля магазину чи на зупинці... Я ж вирішила побесідувати з найменшими громадянами нашої країни. По-перше, тому, що вони як лакмусовий папір вбирають у себе емоційний заряд оточення, й до того ж, вірю в твердження: саме діти завдяки своій безпосередності, щирості та неймовірній проникливості  справді здатні промовляти істину. Тож, чи стоять вони осторонь проблем, які турбують нині кожного? Що маленькі українці вважають патріотизмом? Чи вважають себе патріотами? Якою бачать країну сьогодні і у майбутньому?

І ось що вдалося почути від покоління, вихованого у незалежній державі…

Кіра і Максим Стеля, 5 років. - «Ми живемо в Україні. Часто гуляємо з сестрою на вулиці, а папа й мама дивляться телевізор. Нам не дозволяють новини слухати, не можна, бо там зараз усе погано (розповідає Максим).

- Я думаю, що зараз війна, - додає сестричка Кіра, - я коли їхала до Очакова за "туфельками", бачила військових і їхні машини. Вони сильні і красиві.

- А воєнські воєнні і мають бути красивими, блискучими і гарно зачесаними, - додає хлопчик, - якби я був Президентом, я б зробив так, щоб не було війни. Бо війна - це коли всі плачуть, і мами, і бабусі». 

Саша Мячков, 5 років. «Я живу в Україні, де всіма людьми командує Президент. Це складно, але робити цю роботу треба. Інакше ти не любиш свою країну».

Андрій Черевко, 6 років. «Країна», це там, де всі  постійно працюють, щоб заробити "дєнюшку" на цукерки. Працюють всі: і мами, і татусі. І в селі працюють, щоб гроші отримувати, і у містах, і де прийдеться… Я теж працюю в дитячому садочку. Да! Ми малюємо, вирізаємо і ще багато чого робимо.

Ніколь Курдова, 6 років. «Я живу в Україні, тут би і хотіла жити… Але вона зараз понівечена, зажурена. Хочу, щоб всі люди були здорові і щасливі. І не воювали, бо у нас майже війна. Ось мій тато ніколи не воює, і нікому не радить.

Юлія Ворзуль, 13 років. «Патріотизм це любов до Батьківщини, до місця, де народився і живеш. Сьогодні Україна переживає дуже складний період, складається враження, що наші політики не можуть навести лад. Звичайно хотілося б жити у незалежній Україні, але зважаючи на останні подіїї, хто зна, як буде ... (хоча прикро про це говорити). Та, як би там не було, про місце, де народився і живеш, треба  дбати.

А взагалі-то політикою не цікавлюсь, бо це все брудні ігри багатіїв».

Маша Майстрюк, 6 років. «А я хочу, щоб Україна була радісною: і зараз, і коли я виросту»!

Ігор Кошовий, 10 років.

«Патріотизм, це коли люди віддають своє життя за Україну. Це для людей особливих, далеко не кожен здатен на подвиги. Тому себе патріотом не вважаю, хоча місце, де родився і живу, люблю.  І таких звичайний людей, мабуть більше, які шукають для себе де краще, зручніше, стабільніше…

А свою Україну дуже хочеться бачити сильною, красивою і квітучою. Попри усі складнощі, які вона сьогодні переживає».

Даша Сідорська, 6 років. «Україну зараз треба захищати від бандитів. А щоб не давати іншим бити нашу країну, потрібні солдати. Я люблю свою Україну, і хотіла б тут жити. А ще, в такому будинку як Янукович. І всі люди, щоб були здоровими і також жили як Янукович».

Юлія Єрхан, 9 років. «Я себе вважаю 
патріоткою. А патріотизм - це турбота про країну, і любов до неї. Україна раніше була нормальною. Нашою. Тепер її хоче забрати Росія. Деякі мої друзі-однолітки бояться, що їх батьків заберуть воювати.

Я б хотіла, щоб Росія не забирала Україну. Думаю, якщо треба, то свою державу просто необхідно захищати, і людей, які можуть і хочуть це робити, у нас багато. Хоча армія в нашій країні не сильна, Янукович все продав.

Хочу жити в своїй Україні, де ми, тільки ми господарі. Вірю, що все зміниться на краще».

З дітьми бесідувала   Н. КОШОВА.

СЕКРЕТИ СІМ`Ї ІЛЬЇНИХ

№№21-22, від 14 березня

У кожної людини є свої секрети. А у сім`ї - тим паче. І так цікаво, коли вдається трохи підняти цю завісу… Сім`я Ільїних з Куцурубу чемно допомогла мені це зробити.

Про голову родини - Романа - чула неодноразово, здебільшого схвальні відгуки. А якось й особисто переконалася в його професійності.  Присівши перед дитиною навпочіпки, перестала відчувати коліно. Згодом нога розпухла і з`явилися больові відчуття. Перше, що спало на думку - зателефонувати. Обдзвонивши маму з Дмитрівки, подругу з Миколаєва, порадившись з чоловіком  - висновок був один - йду до Ільїна! (вони одностайно мені порадили саме його).  Послухала... Пішла... Справді допомогло!

Шостий рік поспіль в Куцурубській сільській лікарняній амбулаторії (нині центр первинної медико-санітарної лікарняної допомоги) працює Роман Володимирович Ільїн. Село чимале, на обслуговуванні 2131 людина, з них 565 - пенсіонери, 381 - діти. Часто до нього, як до «швидкої», звикли звертатися мешканці села й навіть Очакова. Бо знають, він не відмовить, а якщо необхідно, навіть терміново приїде на власному авто.

- Це не просто гарний спеціаліст, а й сумлінна та відповідальна людина. Коли з моєю дитиною трапився трагічний випадок, він сам супроводжував нас до Очакова, а згодом у кареті швидкої й до Миколаєва. У будь-який час йому можна зателефонувати, і він ввічливо відповість на будь-яке запитання. Не чула, щоб комусь відмовляв, - говорить про Романа Володимировича односельчанка Оксана.

Професійний, виважений, поміркований - характеризують його колеги.

Немісцеві знають Романа Володимировича більше як спеціаліста з лікування опорно-рухової системи та масажиста. Свого часу він працював у Росії тренером-лікарем у футбольному та хокейному клубах з одноіменною назвою "Волга". Саме там він більше спеціалізувався на вивихах, забоях, розтягненнях та переламах. Також займався лікувальним та оздоровлюючим масажем.

 А почалося все з далеких 90-х. Коли його, тоді молодого фельдшера Чорноморського ФАПу, помітив тренер Очаківської футбольної команди "Артанія". Він уподобав Романів стиль роботи з людьми і запропонував йому бути спортивним лікарем. Той погодився.

Згодом була робота в Росії.  До спеціальності фельдшера додалася ще одна - вчитель фізичного виховання та тренер з футболу (цього вимагала посада). Відповідальність була величезна - адже команда входила до складу вищої ліги.

З часом Ільїни все ж повернулися в Україну. Осіли і звили своє родине гніздечко в Куцурубі, на батьківщині дружини Романа - Олени.  Діти - старший Володимир та молодша Катерина - вирішили продовжити справу батька. Син здобув спеціальність фельдшера, нині вчиться в Запорізькому державному медичному університеті, освоює професію лікаря.  Донька закінчує базовий медичний коледж, планує також продовжити навчання.

Маленька людина з великим сердцем

№№13-14, від 14 лютого 

Не кожному в житті щастить зустріти справжню любов... Щиру і безкорисливу, кохання не «за щось», а «незважаючи ні на що»! Олені та Юрію, можна сказати, пощастило... Або ж ні! Чому пощастило? Комусь стає на заваді ненароком сказане слово, невпевненість у собі або у партнерові, різниця у віці, або у статках... А хтось - незважаючи на суспільні штампи і стандарти, виборює право бути щасливим. Саме такими наполегливими, дружними працелюбами здалося меня подружжя БЕЗРУКІВ з Куцурубу. Вони зуміли звити своє затишне родинне гніздечко, долаючи відстань, повсякденну рутину, не зважаючи на косі погляди здивованих перехожих.

Цю пару важко не помітити. Вона завжди привітна й усміхнена, він уважний та турботливий. А різниця у зрості між ними - 62 см!

Звітували музичні школи

№№3-4, від 10 січня.

З 17 по 28 грудня на базі початкових спеціалізованих навчальних закладів Очаківського району відбулися звітні концерти. Такий формат показових виступів був запропонований відділом культури РДА вперше та мав на меті обмін досвідом роботи між музичними закладами.

Свою майстерність демонстрували учні та педагоги Парутинської, Іванівської та Кам'янської дитячих музичних шкіл, філії яких також розташовані у Чорноморці, Куцурубі, Дмитрівці. Протягом всіх звітних концертів у глядачів була унікальна можливість насолодитися виконанням музичних творів на фортепіано, баяні, бандурі, гітарі, флейті, саксофоні та послухати дитячі хори Парутинської та Кам'янської музичних шкіл. Особливо приємною новиною стало відродження Парутинського духового оркестру, який свого часу був дуже відомий в Очаківському районі. Всім присутнім, гостям та батькам, юні музиканти своєю грою подарували натхненний та гарний настрій.

Наостанок, начальник відділу культури А.А. Зелінко акцентувала увагу на великій кількості творчої та талановитої молоді, яка мешкає у нас в районі. "Нехай для вас відкриваються нові музичні горизонти, не зупиняйтеся на досягнутому і надалі радуйте нас новими музичними творами", - побажала Анжела Анатоліївна.

«Ой радуйся, земле, син Божий народився!»

№№ 9-10, від 31 січня.

Традиційно зі святкуванням Нового року приходять до нас і три празники у гості: Різдво Христове, Василя Святого та Святе Водохреща. І дорослі й малюки з цими святами потрапляють нібито в якусь чарівну зимову казку з Новорічними колядками, щедрівкою та ще й з Козою. Вже восьмий рік поспіль працює фольклорний гурток «Квіткограй» школи естетичного виховання у Куцурубській ЗОШ. Ось і цього року 14 січня гуртківці своїми новорічними та різдвяними віншуваннями привітали працівників СВК «Лиманський», агрофірми «Лиманський»,  , працівників винзаводу та сільської ради, односельців у Святотроїцькій церкві, за що отримали солодощі, подарунки.  А 15 січня гурт «Квіткограй» привітав з Новим роком та з Василем Святим працівників порту «Очаків». Саме в цей день портовики відзначали 15 років зі свого заснування.

«Нехай пошле Бог Вам усім на втіху

Щастя, здоров`я на многії літа!»- співали гуртківці.

Щоб завжди на покутті сонечком хлібина,

Хай живе у злагоді вся Ваша родина».

Працівники порту пригостили дітей солодкими подарунками, побажали успіхів у навчанні, провели для них цікаву екскурсію.

Віншуємо Вас з Новим роком!

З Новим роком - прибутком добрим,

Ще й віком довгим.

Христос народився!

Славімо його.

                                                                                                                            П.В. Ключко,

                                                                                                     Керівник гуртка «Квіткограй»

                                                                             школи естетичного виховання с. Парутине.

Заложник любимого дела

№№ 17- 18, від 28 лютого

Познакомившись с жителем села Куцуруб Сергеем Григорьевичем ТАТАРЕНКО, было очень приятно узнать, что он является одним из наших постоянных читателей. Особенно интересует его наша тематическая "садово-огородная" страничка, поскольку более 20 лет этот человек  занимается выращиванием плодовых деревьев и ягодников. На его большом приусадебном участке более 6 сортов черешни, 8 сортов персика, 4 -  яблок,  2 - груш. Есть крыжовник, смородина, клубника. С недавних пор Сергей Григорьевич серьезно занялся виноградарством. Ему удалось добиться высоких урожаев всем знакомых столовых сортов - "Аркадия", "Восторг", "Талисман" и т.д.  Садовод также следит за новинками и пробует работать с ними. Успешно плодоносят в его саду относительно новые "Диметра", "Ризомат", "Прозрачный", "Супер-Экстра", "Долгожданный", "Монарх" и другие сорта винограда.  С персика внимательный хозяин ежегодно снимает до 50 кг. плодов, с ягодников 6-8.  Он скромно называет себя садоводом-любителем, а  товарищи сравнивают его с самым Мичуриным.

- За какое бы человек не брался дело - его нужно любить. Особенно это правило касается работы на земле, - делится со мной своим секретом успешного земледелия  Сергей Георгиевич.  - У меня эта любовь, наверное,  с детства, а возможно, передалась по наследству. Но, во всяком случае, интерес к садоводству был всегда.

По окончанию службы в Очаковской "летке" его хобби переросло в смысл жизни. Сергей Георгиевич начал больше читать нучно-познавательной  литературы, общаться с людьми, которые тоже добровольно стали заложниками любимого дела. Мужчина самостоятельно занимается прививкой и калировкой плодовых деревьев, посещает областные выставки, сотрудничает с "Клубом органического земледелия" и Очаковской службой защиты растений.

- Дерево как ребенок, ему требуется уход, и уход правильный. Взять ту же обрезку. Многие приходят с вопросом: "Как ты обрезаешь? Научи". Спрашиваю: а ты как? "Да никак", - слышу в ответ, или же, еще хуже -"наугад". Такой подход неприемлем. Прежде чем научиться читать,  нужно выучить алфавит. Так и с садоводством и огородничеством. Не зная и не выполняя элементарных базовых вещей по уходу, нельзя добиться высокого урожая, - рассказывает наш садовод.

Он отдает предпочтение и видит будущее в органической обработке и подпитке растений, практикует капельный полив и использование дождевой воды (по возможности).

- Преимущество работы с химическими препаратами - защита растения на 2-3 недели, биопрепаратами опрыскивать нужно в 2, даже в 3 раза чаще, - говорит Сергей Георгиевич. -Но именно за органикой будущее. Западные страны уже давно перешли на этот уровень. Теперь очередь за нами. Бывали даже случаи, когда на рынке отдыхающие специальным прибором измеряли уровень химического  загрязнения обработки плодов. Люди хотят кушать экологически чистые продукты, имеют на это право, и все чаще пользуются органикой.

Что касается препаратов по защите растений, то Сергей Григорьевич покупает их исключительно в специализированных магазинах.

С уважением и благодарностью отзывается о своем  односельчанине, коллеге по интересам и занятиям Анатолие Сологубе. Вот с ним-то они"кооперируются", обмениваются советами чаще всего.

- Анатолий хоть еще и молод, но мне нравится его подход к работе. Я считаю, что этот парень идет на шаг впереди от меня в занятии виноградарством. Ответы на многие интересующие меня вопросы помогает найти в интернете. Признателен за помощь я и Ксении Дейнеко из службы защиты растений. Человек действительно на своем месте, всегда поможет, посоветует, проведет необходимые вычисления. Прошлый год был отмечен нашествием хлопковой совки. Все, наверное, помнят те поврежденные помидоры, баштан, виноград…  По вопросам борьбы с этим вредителем я обращался к Ольге Михайловне Соколовой, так как уважаю ее как специалиста. Она уже много лет главный агроном местного хозяйства, человек, заслуживший уважение среди коллег и земледельцев.

Помощниками в нелегком, но любимом деле для Сергея Георгиевича является семья - жена и двое сыновей с детьми и невестками. Но все же, большая часть работы ложится на его плечи. Вот и сейчас садовод уже присматривается к своим детищам - кустам и деревьям, выбирает и помечает мелом места для обрезки.

- Скоро весна. Несмотря на то, что работы значительно добавится, жду ее с нетерпением. Растить что либо - это азарт, и, можно сказать, - улыбается садовод, - я пребываю в некой зависимости от этого ощущения.  И руки уже ждут не дождутся - скорее заняться любимым делом.

Н. КОШЕВАЯ.