НАЙСТАРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ КУЦУРУБСЬКОЇ ЗОШ - 85

   №№37-38 від 9 травня
9 травня Кобилянській (Горгуленко - дівоче прізвище) Валентині Федорівні виповнюється 85 років. З 35-ти річним стажем і 30 років уже на заслуженому відпочинку учителька географії. Народилася вона в селі Куцуруб в 1929 році у сім'ї селянина - бідняка Федора Івановича, 1906 р.н., що родом був з Таврійської сторони, нині смт.Геройське, її матір - Євдокія Софронівна, 1907 р.н. (за дівочим прізвищем Манжос предки були французами), родом із села Іванівка. Пам'ятає Валентина Федорівна ті часи, коли хлібороби почали йти у колгоспи, і  як їм тяжко було працювати, обробляючи землю волами, як тяжко працювали і діти, збираючи колоски в полі, як жали серпами, та місили глину босими ногами, щоб побудувати житло. В 1937 р. Валентина Федорівна пішла до першого класу Куцурубської школи (приміщення біля лиману ще збереглося) і мріяла вже тоді бути вчителем, виховувати та навчати дітей. 4 роки провчилася, і її навчання перервала війна 1941 року.

Батько пішов на фронт, а жінки-односельчанки з дітьми виживали як могли, " - згадує вона: дуже голодували, не було у що вдягнутися, та врятувало їх те, що ловили в лимані рибу і вирощували городину, яку поливали водою з лиману. Батько її - Федір Іванович пройшов усю  війну, неодноразово був поранений, а також полонений, повернувся додому лише в 1945 році інвалідом І групи. Пам'ятає Валентина Федорівна, як в 1944 році до села Куцуруб зі сторони Парутиного по центральній вулиці прийшли воїни-визволителі, як раділи односельці, зустрічали їх на прогоні, пригощали хто хлібом, хто крупою, а хто виносив і останню картоплю, бо це був березень місяць. "Це така була радість в усіх, що ніби ми зібрались на єдиний день народження", - згадує Валентина Федорівна. Потім були тяжкі часи повоєнні. Треба було відбудовувати села, мир прийшов у домівки, та не було за що жити. Довелося багато працювати, люди хворіли, але прагнули вчитися, щоб покращити своє життя. Продовжила і Горгуленко Валентина своє навчання спочатку в сільській школі - це 4, 5, 6 класи, де вчителями після війни були десятикласники довоєнні, учні зі шкіл міста Очакова: Гаркуша Микита Олександрович, Лукашенко Микита Павлович, Кучерява Валентина Степанівна. "В 1947 році ми перейшли на навчання в Очаківську школу (російську) № 2, а потім в українську № 1. Ходили пішки босі, роздягнені, голодні, але дуже хотіли вчитися", - згадує Валентина Федорівна. В 1950 році, закінчивши школу, вона вступила до Одеського університету ім. І.І. Мечнікова на географічний факультет. В 1955 році закінчила навчання і поїхала працювати учителем семирічної школи в село Пиняни Самбірського району Львівськлї області. 4 роки там працювала, випустила старшокласників зі школи і повернулася в рідне село Куцуруб. 31 рік присвятила Валентина Федорівна освітянській праці, навчаючи учнів географії. Випустила 4 класи, тут вийшла заміж, народила трьох дітей, має четверо онуків і двоє правнуків. Нагороджена медаллю "За доблестный труд в годы войны", має нагороду "До 60-річчя з дня визволення України від німецько-фашистських загарбників", а також медаль "Ветеран праці".

Валентина Федорівна має тісний зв'язок зі школою, вона продовжує виховувати як своїх колишніх учнів, уже батьків , так і самих колег, вірить в Бога і вважає, що саме тому пощастило їй в житті, що народилася вона в День Перемоги - 9 травня.

Пікуль Т.В.

Директор Куцурубської школи

Ключко П.В.

Керівник гуртка "Народознавство"

Куцурубської ЗОШ.