№№37-38 від 9 травня
9 травня
Кобилянській (Горгуленко - дівоче прізвище) Валентині Федорівні виповнюється 85
років. З 35-ти річним стажем і 30 років уже на заслуженому відпочинку учителька
географії. Народилася вона в селі Куцуруб в 1929 році у сім'ї селянина -
бідняка Федора Івановича, 1906 р.н., що родом був з Таврійської сторони, нині
смт.Геройське, її матір - Євдокія Софронівна, 1907 р.н. (за дівочим прізвищем
Манжос предки були французами), родом із села Іванівка. Пам'ятає Валентина
Федорівна ті часи, коли хлібороби почали йти у колгоспи, і як їм тяжко було працювати, обробляючи землю
волами, як тяжко працювали і діти, збираючи колоски в полі, як жали серпами, та
місили глину босими ногами, щоб побудувати житло. В 1937 р. Валентина Федорівна
пішла до першого класу Куцурубської школи (приміщення біля лиману ще
збереглося) і мріяла вже тоді бути вчителем, виховувати та навчати дітей. 4 роки
провчилася, і її навчання перервала війна 1941 року.
Батько пішов
на фронт, а жінки-односельчанки з дітьми виживали як могли, " - згадує
вона: дуже голодували, не було у що вдягнутися, та врятувало їх те, що ловили в
лимані рибу і вирощували городину, яку поливали водою з лиману. Батько її -
Федір Іванович пройшов усю війну,
неодноразово був поранений, а також полонений, повернувся додому лише в 1945
році інвалідом І групи. Пам'ятає Валентина Федорівна, як в 1944 році до села
Куцуруб зі сторони Парутиного по центральній вулиці прийшли воїни-визволителі,
як раділи односельці, зустрічали їх на прогоні, пригощали хто хлібом, хто
крупою, а хто виносив і останню картоплю, бо це був березень місяць. "Це
така була радість в усіх, що ніби ми зібрались на єдиний день народження",
- згадує Валентина Федорівна. Потім були тяжкі часи повоєнні. Треба було
відбудовувати села, мир прийшов у домівки, та не було за що жити. Довелося
багато працювати, люди хворіли, але прагнули вчитися, щоб покращити своє життя.
Продовжила і Горгуленко Валентина своє навчання спочатку в сільській школі - це
4, 5, 6 класи, де вчителями після війни були десятикласники довоєнні, учні зі
шкіл міста Очакова: Гаркуша Микита Олександрович, Лукашенко Микита Павлович,
Кучерява Валентина Степанівна. "В 1947 році ми перейшли на навчання в
Очаківську школу (російську) № 2, а потім в українську № 1. Ходили пішки босі,
роздягнені, голодні, але дуже хотіли вчитися", - згадує Валентина
Федорівна. В 1950 році, закінчивши школу, вона вступила до Одеського університету
ім. І.І. Мечнікова на географічний факультет. В 1955 році закінчила навчання і
поїхала працювати учителем семирічної школи в село Пиняни Самбірського району
Львівськлї області. 4 роки там працювала, випустила старшокласників зі школи і
повернулася в рідне село Куцуруб. 31 рік присвятила Валентина Федорівна
освітянській праці, навчаючи учнів географії. Випустила 4 класи, тут вийшла
заміж, народила трьох дітей, має четверо онуків і двоє правнуків. Нагороджена
медаллю "За доблестный труд в годы войны", має нагороду "До
60-річчя з дня визволення України від німецько-фашистських загарбників", а
також медаль "Ветеран праці".
Валентина
Федорівна має тісний зв'язок зі школою, вона продовжує виховувати як своїх
колишніх учнів, уже батьків , так і самих колег, вірить в Бога і вважає, що
саме тому пощастило їй в житті, що народилася вона в День Перемоги - 9 травня.
Пікуль Т.В.
Директор
Куцурубської школи
Ключко П.В.
Керівник
гуртка "Народознавство"
Куцурубської
ЗОШ.
