ОНИ ВОЗВРАТИЛИСЬ ИЗ АДА

  8 августа на место дислокации в Николаев вернулся личный состав 79-й отдельной аэромобильной бригады. Десантники вырвались из пограничной зоны на Донбассе, где их обстреливали из тяжелой артиллерии.

"Встретить бойцов собралось более тысячи николаевцев. Многие имели национальную символику на одежде, а в руках держали цветы, государственные флаги Украины или знамена 79-й бригады. Ворота военной части украсили детскими рисунками. Бойцов встречали возгласами "Героям слава!", - сообщают интернет- издания.

"Такое впечатление, что я побывал на другой планете. Пепел, обломки, ожоги от "Града", страх и боль наших ребят.   Одним словом - война…"

ПОЛТОРА МЕСЯЦА ПОД ПРИЦЕЛОМ

 В мирную жизнь 39-летнего куцурубчанина Николая НАТОЧИЯ война ворвалась в конце марта. Как и сотни николаевских ребят района и области, его призвали в первую волну мобилизации.

 - Долго с нами не возились. Сказали: "Собирайте вещи, и на службу". Ранее я не служил в армии по состоянию здоровья. В этот раз медкомиссию никто не проходил, - рассказывает Николай. - Две недели жили под Херсоном в палатках (посёлок Костогрызово). Туда нас отправили под предлогом военных учений на 45 суток.

 В обязанности солдата ремроты в/ч 0224 (79-я аэромобильная бригада) Николая Наточия входило обслуживание военной техники, оружия, "туров" (самонаводящихся ракет). Среди 2000 человек бригады, были ребята с Очакова и района. Николай знал об этом, но больше общался с теми, кто по долгу службы находился рядом.

 - После обострения ситуации в стране отправились   в сторону Востока. В Мелитополе немного отдохнули и пошли дальше. В Донецке на нашу колонну напали, - с болью вспоминает военный.

 Тогда при входе в сердце Донбасса белым днём их встретили шквальным огнем. Нападающие заняли очень выгодную позицию на Саур-могиле. На этой высоте сохранились окопы и катакомбы еще со времен Великой Отечественной войны.   Именно там расположились и прятались боевики. Это был первый бой Николая - один груз 200 и девять раненых (груз 300)…

 Только по прибытию на Мариновскую таможню выдали бронежилеты,   военные начали окапываться,   занимать свои позиции.   С тех пор окопы стали для них ночлегом   и единственным убежищем на долгие месяцы.

№№67-68 від 11.07.2014р. 
"…МИ - УКРАЇНЦІ, СИЛЬНІ, ЄДИНІ! ЯКЩО ХТОСЬ НЕ ВТОРОПАВ, ПОВТОРЮЮ ЩЕ: ВІД ЛУГАНСЬКА ДО ЛЬВОВА - УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!"

Ці слова з пісні "Україна понад усе!", яку не побоялися написати і викласти кліп в інтернеті луганські студенти з гуртожитку біля захопленого терористами СБУ (до речі, і гуртожиток після того, як на ньому вивісили український державний прапор, теж був захоплений автоматчиками), доводять, - патріотизм та національний дух для переважної більшості українців нині не пустий звук. І нікому не можна залишатися осторонь, коли йде мова про мир і спокій у нашій Вітчизні. Тому люди, які зі зброєю в руках відстоюють їх зараз на Сході України, гідні поваги.

Як наші земляки Віталій Петрович Швець та Вадим Олександрович Іксар, яким після демобілізації з зони АТО та повернення додому військовий комісар Очаківського райвійськкомату Г.П. Леурда вручив Подяки за сумлінно виконаний військовий обов'язок, відданість та стійкість.

З одним з цих мужніх чоловіків після нагородження ми й поспілкувалися.

Вадим Олександрович розповів, що він мешкає у Куцурубі, де займається приватним підприємництвом. Призвали по мобілізації його 24 березня. У складі однієї з миколаївських військових частин після місяця курсу підготовчих навчань, він приступив до виконання завдань у зоні АТО з 1 червня.

Незважаючи на те, що останні десятиріччя армії не приділялося достатньо уваги, завдяки нинішній всенародній підтримці та допомозі країн-членів ООН, сьогодні, як запевнив наш співрозмовник, він та його товариші засобами захисту (шоломами, бронежилетами) та продуктами харчування були забезпечені повністю. Як пожартував чоловік, хоч американський пайок і поживний, та все ж "рідна" тушонка смачніша! Та й мирне населення, яке вже досить настраждалося від вибухів, обстрілів та розрухи, і прагне якнайшвидшого відновлення миру і спокою, допомагало не тільки лад у відвойованих в терористів містах наводити, а й ділилося власними запасами. Одного разу, як пригадує, навіть цілу свиню привезли. Вдосталь вистачало і боєприпасів.

Звісно, зізнався Вадим Олександрович, знання та навички, які засвоїв свого часу на строковій службі, йому як старшому навідникові гаубиці Д-30, дуже стали у нагоді. А дещо, як наприклад, пряму наводку, довелося опановувати уже безпосередньо на місці. Бо, за словами його комбата, "як припече, то все засвоїш". І, хоч на початку було трохи лячно (бо знову таки, за словами того ж комбата, "не бояться лише дурні, адже спрацьовує інстинкт самозбереження"), з часом звик.

ПРО ПРОБЛЕМИ ТВАРИННИЦТВА, ВЛАСНУ ПЕРЕРОБКУ, СТАВКОВЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ІНШЕ

№№ 63-64 від 08.08.2014р.

Є.А. СКРИПНИК: "ЯКБИ МИ ВІДЧУЛИ, ЩО НАШЕ МОЛОКО

ДІЙСНО ПОТРІБНЕ, МИ Б ЗАЙМАЛИСЯ РОЗВИТКОМ ТВАРИННИЦТВА"

Корів тримаємо небагато - 200 голів дійного стада, бо профільною культурою у господарстві все ж є виноград, під посадки якого зайнято майже 800 га землі. А він потребує дуже багато часу та уваги, адже це повністю ручна праця - від обрізки й аж до збору врожаю. Єдине, що механізовано, - культивація та обприскування.

Зараз, корови переведені в літній табір, вільно пересуваються на свіжому повітрі, що дозволяє підвищувати продуктивність надоїв. Телята теж надворі, окремо найменшенькі й трохи старші.

Свого часу корови для господарства закуповувалися високопродуктивної голштинської породи. У господарстві велася й власна селекційна робота. Але це справа досить непроста й за часом довготривала, бо результати відбору видно лише з роками. А для того, наприклад, щоб виростити лише одну теличку, - потрібно три роки.

Поголів'я корів ми увесь час поновнюємо, вирощуємо близько 50 теличок для відновлення стада. Бо ж йде відбракування тварин - з низькими надоями, хворих, скалічених. Ми, навіть роги поприбирали, бо рогами вони калічать одна одну, коли бійки між ними трапляються. Адже у корів все, як у людей, буває. Теж старшинство існує. Корова, яка гарні надої дає, завжди першою до годівниці підходить, першою на доїння йде. Бо, у "лідерах" ходить, є "королевою" стада. Й це насправді так, стовідсотково.

І хоч доїльна зала на фермі відсутня (при даній кількості поголів'я її будівництво було б нераціональним), проте встановлено молокопровід, що дозволяє забезпечити закритий цикл усього процесу доїння, з дотриманням певного температурного режиму. Звісно, це підвищує якість молока, яке у господарства на сьогодні приймає фірма "Лакталіс" по 3.80 грн. за 1 літр (за ціною вищого сорту). У населення ця ж фірма приймає молоко по 2.10 грн. за 1 л, (бо відповідні стандарти якості у домашніх умовах забезпечити, практично, неможливо).